кульочки, палочки, голки, хрестики та ниточки. Вони літали непроглядними хмарами скрізь у повітрі, плавали цілими струями при кожнім русі, при кожнім подуві чіплялися міліярдами кожного тіла, і де тільки знаходили собі поживу, крихіточку слини, плину, клею, поту, там зараз прилипали, росли, насисалися, пучнявіли й розпадалися, лишаючи по собі маленьку крапелиночку отруйного плину. І тут же на очах у всіх протягом кількох хвилин кожний міг бачити, як у кожного його сусіда на тілі, в очах, у вухах, у роті, в крові, в легенях (усі тіла при тім дивнім світлі робилися прозірчастими, великі тіла неначе щезали, а зате видні були тільки ті маленькі, невидні для голого ока) скрізь творилися тисячі, мільйони гнізд тих дивних, дрібненьких істот, і кожної хвилі грозили затроїти, зіссати, знищити кожне найбільше тіло. Зачудовані відпоручники бачили, як ті таємні маленькі істоти не минають нічого й нікого, чіпляються навіть стін, мурів, гладко полірованих стовпів, усюди липнуть, всисаються, гризуть без зубів, і множаться, множаться безнастанно, страховинним способом і нечуваними числами.
Та, придивляючися ближче, вони спостерегли, що ті дрібнесенькі істоти хоч без очей, без ротів, без ніяких знаряддів, хоч усі майже однакові між собою, все таки виявляють деякі різниці й відповідну до них ворожнечу між собою. Кульочки[1] кидалися на прутиків і пожирали їх; прутики своєю чергою давалися взнаки тарілочкам, бляшкам або іншим кульочкам. І в тім таємнім світі йшла ненастанна
- ↑ Кульочки — від куля, кругле тіло.
