Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/57

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ПІСНЯ ТРЕТЯ
 

Кіт Мурлика до дороги
Добре взяв за пояс ноги,
В торбу впхав печену миш,
І лісочком, холодками
Так на підвечерик самий
Він прибув до Лисович.

Стукнув в браму, дожидає…
Лис в кватирку виглядає.
Кіт Мурлика шапку зняв,
Поклонивсь йому низенько,
Привітав його гарненько,
Та й такі слова сказав:

„Не прогнівайся, нанашку[1]!
Не приніс я жодну фрашку[2],
Але царський вам наказ:
Другий раз це цар, наш владця[3]
Через свойого посланця
На свій суд ось кличе вас.

„Що тут довго говорити!
Дуже цар на вас сердитий,
То ж я раджу вам: ходіть!
Цар поклявся на корону:
Як не ставитесь до трону,
То пропащий весь ваш рід.“

„Мурцю! — скрикнув Лис Микита, —
От не ждали! От візита[4]
Боже милий, як я рад!

  1. Нанашко — хрещений батько.
  2. Фрашка — дурничка, забавка.
  3. Владця — владар, владика.
  4. Візита — відвідини, гості.