Много, много я грішив!
Чи є хоч один між вами.
В кого б ділом, чи словами
Добру пам'ять я лишив?
„Від дитинства сам собою
Я привчався до розбою,
Хоч отець картав не раз.
Бідні Кури, Гуси, Утки!
Серце рветься в мене тутки.
Як то шарпав, гриз я вас!
„Був я штучка невеличка,
Та „від личка до ржемичка[1]“
Що раз далі, далі ліз:
Вже ягнята й козенята,
Що відбігли геть від тата,
Я хопав і в яму ніс.
„Біг до зла я шляхом битим!
Спобратимався[2] з Неситим:
Він учитель мій у злім.
І коли я нині стою
Під смертельною вербою
То його заслуга в тім.
„Раз ото на переднівку[3]
Ми таку злодійську спілку
Зав'язали: я дрібне,
Вовк велике має красти,
А що зиск — по рівній часті;
Нині кара б'є мене!
