Щоб дав щастя на дорогу
І прогнав все лихо геть».
Увійшов, як слід обмився,
Щиро Богу помолився,
І від серця відлягло;
Він покинув го́стей клясти,
Став кругом очима пасти,
Чей би добре що прийшло.
В сінях храму зупинився,
В плащ святочний нарядився
І турбан на лоб надів,
І стоїть собі, й міркує,
Як то зараз попрямує
На тандиту до купців.
Аж ось жінка наближаєсь
І Бассіму приглядаєсь,
Бачить: крепкий це козак,
Плащ, турбан на нім заможний,
Мислить: це від суду возний, —
І рекла до нього так:
«Пане мій великоможний,
Чи не є ти з суду возний?»
«Так, — відмовив їй Бассім
І повів очима грізно, —
Я є возний, рано й пізно
Слу́жу судіям усім.
«А як хочеш, то одному,
Найчільнішому, святому…
А як хочеш, то й сам я
Пан, що правду важить, мірить
Тим, хто в правду його вірить, —
Я премудрий судія.
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/141
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page141-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)