Чи самому чорту братом
Можу бути на раз-два».
Весь зіпрів Бассім сарака,
Сам не тямив, що балака,
А всі в регіт: ха, ха, ха!
Суддя
«Ну, небоже, це негоже.
Чорту братом! Нам би, може,
Не пустить вас до гріха».
Він моргнув на сікуторів,
А вони до служби скорі,
Вже Бассіма потягли
І на лавці розложили,
Литки фільками обвили.
П'яти вгору підняли.
Ну ж же батогами прати,
Аж відразу спухли п'яти,
Кров аж бризла по стіні,
У Бассіма з болю й стиду
Сльози капали по виду,
Та уста були німі.
Кару соромну прийнявши,
Судії поклін віддавши,
Наче п'яний, сам не свій,
Мовчки, скулений до того,
Із будинку судового
Він у дім потюпав свій.
