Руки фертом, вираз строгий,
Широко розкрачив ноги
Та й бурчить собі Бассім:
«Це більдари? Ті хлоп'ятка,
Що цвітуть, мов маку грядка,
Цар наш довіряєсь їм?
«Їм на танці, на зальоти,
Не до царської роботи!
А повбирані! Га, га!
Як паяци! Ні, Бассіме!
Це не твій плац! Тут між ними
Не встоїть твоя нога».
Так бурчить він, і міркує,
І більдарів критикує;
Ті ж на нього і собі ж
Позирають: що за пика!
Ріст який! Постава дика!
Мов між кроликами їж!
Далі капітан від варти
Шепче: «Хлопці, це не жарти!
Певно, це якийсь більдар
Від багатого еміра,
Що десь із пустинь Алжіра
Тут приїхав на базар.
«Нас прийшов він навістити…
Слід би нам його вгостити,
Аби сором нам не був,
Що гостив у нас товариш
І в халіфа жаден ба́риш
Ні пригісник не здобув».
«Справді, був би це нам сором, —
Мовили більдари хором, —
Але чим його вгостить?
Ти, наш любий капітане, —
