Ще й візьміть прощання те:
Хай вам голови облізуть,
Пси по смерті марша ріжуть,
Двір будяччям заросте!»
Джіафар
«О Бассіме, чи ж не сором
Нас прощать таким докором?
Ми ж по щирості прийшли
На розмову на миленьку
Й невеличку й немаленьку
Ми вечерю принесли»,
Бассім
«Ви вечерю? Як рак чихав!
Щоб ти по тій правді дихав!
Десь би в лісі вовк іздох!
А втім, що мені до того!
В мене нині доста сво̀го,
Накормив би ще зо двох».
Джіафар
«Ні, Бассіме, даром Божим
Так помітувать не можем:
Що для тебе принесли,
Того нам назад не брати,
Це вже мусиш ти прийняти,
Щоб задармо ми не йшли.
«А не хочеш нас впустити,
Зволь лиш шнур з вікна спустити,
Ми тобі прив'яжем кіш».
Ну, пристав Бассім, цікавий,
Що приносять ці роззяви!
Певно, огірків за гріш.
Шнур спустив — і тягне живо.
В кіш заглянув: що за диво!
Там фазани, орябки,
