III
ЯК АБУ КАСИМ ПЕРШИЙ РАЗ
ПОЗБУВСЯ СВОЇХ КАПЦІВ
От таке добро здобувши,
Про товариша забувши,
Абу Касим страх зрадів.
Щоб всі бачили, що справив,
Цінну бутлю він поставив
У вікні, де сам сидів.
Сам він взявся міркувати
Як би відпразникувати
Славний цей здобуток свій?
Дать на Боже? Учту справить?
Ні, про це й не думав навіть.
«В лазню я піду як стій!»
Дім як слід позамикавши
І за пояс ключ заткавши,
В лазню почалапав він.
Тут за вступ прийшлось платити, —
Плюнув, буркнув щось сердитий, —
Мов би гризти мусив хрін.
В лазні служба вже пильнує:
Той у нього капці ззує,
Цей знімає драний плащ,
Третій ноги натирає,
Той щось в крижах направляє.
Аж хрусну́в у спині хрящ.
Поки там служебні руки
Скупаря беруть на муки,
Мажуть, правлять, місять, труть,
Аж підходить звільна к ньому
Друг один — чи то скупому
Він таким здавався буть.
|
