Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/226

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Хоч вийшов він на волю знов
І честь свою обмив,
Та все ж у бідності тяжкій
Літа свої скінчив.

Самотній, без приятеля,
Посеред ворогів
До смерти він з неправдою
Борбу завзяту вів.

І в Дон Кіхоті свій портрет
Духовий нам списав,
Безумця благородного
Нам образ завіщав.

Без боязні, без огляду
На біль, інте́рес свій,
За славу, за невинність він
Іде в нерівний бій.

Він — аж до старости дитя —
Прямцює на провал,
Побитий, та невигаслий,
Несе свій ідеал.

 
I
 

У місцевості Ля-Манші,
У незвісному присілку
Жив собі убогий шляхтич
Дон[1]… Кіхада[2] чи Кесада[3].

  1. Пан.
  2. Вилиця.
  3. Плесканка сиру.