Земелька його маленька,
Не препишнії палати,
Служби не щоби багато:
Сам свій пан і сам свій наймит.
Лиш старенька економка,
Молода її сестрінка
Та слуга, що враз конюх був,
Дроворуб і водонос.
Чи великі антенати
Були в нашого Кесади,
Де, коли й як відзначились —
Щось історія мовчить.
Лицар наш був муж спокійний:
Щит предківський коло печі
Був за заткальницю в нього,
В шоломі гніздились кури.
Спис проржавілий на кухні
За рожен вертівсь раз в тиждень,
Бо раз в тиждень штуку м'яса
Для господаря пекли.
Що ж робив наш славний лицар?
А робив він небагато:
Полював собі з хортами,
А то більше так сидів.
Чоловік уже в літах був —
Перебіг за п'ятдесятку,
Не женився, не дружився, —
Вкучно стало дармувать.
Ось він на старії літа
Вдарився в літературу,
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/227
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page227-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)