Цю сторінку схвалено
Так сказала економка,
І покивав головою
Панотець: „Книжки безбожні,
Бачте, до чого́ ведуть!
„Зараз ви повикидайте
Всі ті книги на подвір'я,
Накладіть огонь терновий
І спаліть до крихти всі!“
„Ось, їй-богу, мудре слово!“
Закричала економка
І два рази того слова
Не дала собі казать.
А коли книжки згоріли,
Панотець казав і двері
В кабінет замурувати,
Щоб і слід їх не лишивсь.
А як Дон Кіхот пізніше
Своїх книг почав шукати
І дверей від кабінету
Ані руш не міг найти,
То проворная сестрінка
З видом лютої тривоги
Почала страшную повість
Лицарю розповідать:
Як він виїхав із дому,
В той же вечір появився
Серед бурі, граду й грому
Чародій якийсь страшний.
Він влетів до кабінету;
Що робив там — Бог це знає,
