Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/271

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Так сказала економка,
І покивав головою
Панотець: „Книжки безбожні,
Бачте, до чого́ ведуть!

„Зараз ви повикидайте
Всі ті книги на подвір'я,
Накладіть огонь терновий
І спаліть до крихти всі!“

„Ось, їй-богу, мудре слово!“
Закричала економка
І два рази того слова
Не дала собі казать.

А коли книжки згоріли,
Панотець казав і двері
В кабінет замурувати,
Щоб і слід їх не лишивсь.

А як Дон Кіхот пізніше
Своїх книг почав шукати
І дверей від кабінету
Ані руш не міг найти,

То проворная сестрінка
З видом лютої тривоги
Почала страшную повість
Лицарю розповідать:

Як він виїхав із дому,
В той же вечір появився
Серед бурі, граду й грому
Чародій якийсь страшний.

Він влетів до кабінету;
Що робив там — Бог це знає,