„Я бажав в нових ходити, —
Грошей жаль було купити,
Пристрастилася душа
До оцих кайданів клятих!
Через них прийшлось віддати
Купу ось яку гроша!
„Кляті капці! Засліпили
Ви мене зовсім в тій хвилі,
Душу спутали мою!
Ви мене вели до згуби!
Так за те я чорту в зуби
В цій хвилині вас даю!“
В тім настро́ю, страх понурім,
Він за вуха капці шнуром
Міцно враз оба́ зв'язав,
Взяв на плечі, мов колоду,
І над річки Тіґра воду
В тихих думах поманджав.
Недалеко мав манджати:
Близько від його кімнати
Бистрий Тіґріс шумно плив.
Абу Касим над рікою
Став і ось перед собою
Свої капці положив.
„Капці, — мовив він, — невдячні!
Ви забули, необачні,
Як я вас любив, беріг!
Як я звільна в вас чалапав,
Кілька сот разів вас ла́тав,
Підбивав, скріпляв, як міг!
„А проте ви, капці кляті,
Замість вдяки, благодаті
Довели м'я до біди!
Ось вам від старого друга
