Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/320

А гетьман оцеї купи —
Тімонель із Каркахони“.

І пішов наш лицар купу
Імен, гербів і країв
Вичисляти; Панса слухав,
Обзирався — і не бачив.

„Пане! — скрикнув він нарешті. —
Де у біса ті герої,
Велетні, і зброї, й ге́рби?
Я не бачу нічогісько!“

„Як то? — мовив Дон Кіхот. —
Чи ж не чуєш: сурми грають,
Коні ржуть, кітли гукають,
Барабани торохтять?“

„Я лиш чую, — мовив Санчо, —
Як блеють ягнята й вівці,
Дзвонять дзвоники на шиях,
Туцкаються барани“.

Так воно й було на ділі.
Ті два війська — то були
Дві овечі турми, — Санчо
Аж тепер це розглядів.

„Боягуз ти, любий Санчо, —
Мовив лицар, — це лиш страх
Перед битвою два війська
В барани тобі змінив.

„Та сиди ось тут! Я сам
Кинуся в ту битву люту.
Меч мій вистарчить, щоб славу,
На наш бік перехилить…