Шпигонувши Росінанта,
Дон Кіхот пустився дочваль
Просто між овече стадо
Та й давай рубать, колоть!
„Гей, за мною, ви, герої,
Пентаполіна дружино!
Биймо Аліфанфарона
І його полки погані!“
Бачучи такеє диво,
Вівчарі вжахнулись зразу, —
Далі видять, що наш лицар
Коле, топче баранів.
„Гей, ти, мой! — вони скричали. —
Чи сказився? Що ти робиш?
Дай спокій! Це наші вівці!“
Але лицар мов не чув.
„Де ти, Аліфанфароне?
Покажися, стань до бою!
Дон Кіхот тебе ось кличе! —
Трусе підлий, гинь, пропадь!“
І він сік, колов, товкмачив
Баранів, немов це кровні
Вороги його, аж лютість
Верх взяла у вівчарів.
Гей же вхо̀пили за пращі
Та й давай бомбардувати
Дон Кіхота камінцями
Завбільшки, як п'ястуки.
Вмить один у бік тарахнув,
Так, що аж в нім дух заперло;
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/321
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page321-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)