|
Пусто скрізь було в тій хвилі.
Тож він розмахав щосили
Капцями та й бух в вікно!
Сам на річку скочив живо
Та й знай шепче: „Маєш пиво!
Маєш! Все мені одно!“
|
V
РОЖЕВО-ПАХУЧЕ ПРОБУДЖЕННЯ АБУ КАСИМА,
ГІРКИЙ ПЛАЧ ЙОГО І РІШЕННЯ —
СПАЛИТИ КАПЦІ У ОГНІ
Не злякавсь так Йона того,
Як його з човна сухого
В морську кинули глибінь;
Не в таке впав остовпіння
Беда, як мертве́ каміння
Прорекло йому: „Амінь!“[1]
Не такий філістимля́нів
Страх напав, як стовп той грянув,
Що звалив старий Самсон, —
Як злякався Абу Касим,
Коли брязком-стуком разом
Вдарило йому на сон.
„Боже правий! Боже правий!
Чи то сон такий лукавий,
Чи кругом вали́ться світ?“
Так, прокинувшись, бурчав він,
Сонні очі протирав він,
Щоб довкола поглядіть.
|
- ↑ Беда, знаменитий англійський письменник і проповідник IX віку, осліп на старість, та проте ходив проповідувати від села до села. Раз жартівник-провідник завів його між каміння; Беда виголосив огнисту проповідь, після якої каміння крикнуло; «Амінь!»
