кораблем у руки морських розбійників (піратів) із Туніса. Найшовши при нім королівський лист, розбійники подумали, що мають у руках якусь важну особу, і для того, коли батько Сервантеса прислав за своїх синів окуп, вони випустили тільки молодшого брата, а Мігуеля затримали. При поділі добичі він дістався в руки дуже жорстокого пана Гассан-аґи, перевертня з греків, котрий дуже знущався над своїми невільниками. Сервантес був чоловік безумно відважний і непосидячий; раз-по-раз робив він змови між невільниками, щоби вирватися на волю, а раз навіть зробив таку змову, щоби опанувати весь Туніс. Коли змову відкрито, багато з її учасників загинуло з рук катівських, тільки Сервантесові даровано життя за його смілість. Врешті, по 5 літах неволі, викуплено його 19 вересня 1580 р. Вернувшися до Еспанії, вступив він знов до війська, брав участь в поході на острови Азорські і аж від 1583 р. осів постійно в ріднім краю, виступивши з війська. Він оженився з любови з убогою панночкою, що звалась донна Каталіна де-Палатіос і Салазар. Для заробітку написав він першу частину повісти пастирської „Ґалятея” (1584), пристав до театру, для котрого в короткім часі написав майже 30 драматичних штук. Штуки ті грано з поводженням у Мадріді, але тривкої вартости вони не мають, крім хіба одної із них п. з. „Нуманція”. Діставши місце урядника при митах у Севільї, він покинув театр. В Севільї написав ряд дрібних повісток, котрі видав п. з. „Novellas ejemplares” (по-нашому сказати б: „Повістки, де показано добрі приклади”). Дальші літа його життя не зовсім вияснені; звісно тільки, що задля якогось непорозуміння він попав у тюрму: одні кажуть, що за довги, котрих наробив
