Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/60

Ще не вилетів, ще спить.
Ну-ко, живо, якнайтихше
З всіх боків оцю хатище
Щільно треба обступить!“

Люди хату обступили,
Та гармидер учинили,
Шум такий, і гук, і рев,
Що збудився Абу Касим,
До вікна підскочив разом:
Зловлений, мов в сіті лев!

Ще не знає, що за штука,
Вже суддя у двері стука:
„В ім'я права! Відчиніть!“
А народ реве та кличе:
„Де ти, клятий чарівниче?
В комин на мітлі не їдь!“

Абу Касим відчиняє,
Весь тремтить і сам не знає,
Чи живий він, чи мертви́й.
Пан суддя відразу к ньому:
„Ти господар цього дому?
Бе, ми знаємось, старий!“

Тут всі люди мов здуріли.
Засміялись, заревіли:
„Абу Касим! Чарівник!
Он хто зорі краде з неба!
Он кого спалити треба!
Стережіть, щоб нам не зник!“

„Люди добрі“, мовить Касим…
Та суддя як крикне разом:
„Стій! Ні слова! Ні мур-мур!
Хлопці, гей! для остороги
Разом в нього руки й ноги
На один зв'яжіте шнур!“