|
Твоїм ділом осквернена
Ця посвячена земля!
Варт би ти на паль за теє!
Та щоб місце це святеє
Смертний присуд не сквернив, —
Облегши́ свої калити:
П'ятсот п'ястрів заплатити
Мусиш так, як завинив.
„Триста п'ястрів на святині,
Сто мені за труди нині,
Вартовому п'ятдесят,
Решту на весь люд цей чесний!“
„Ось присуд тобі чудесний!“
Всі присутні верещать.
Абу Касим на коліна!
„Пане, це ж моя руїна!
Де ж ці гроші я візьму?“
Та суддя рік по хвилині:
„Як не зложиш їх ще нині.
Помандруєш у тюрму!»
|
IX
ЯК АБУ КАСИМ СВОЇМИ КАПЦЯМИ
ЗРОБИВ РЕВОЛЮЦІЮ В БАГДАДІ
Як часо̀м у темній пущі
Блуд кого візьметься злющий,
Помотає всі стежки, —
Чоловік у дикім страху
Там і сям біжить без шляху,
Мов овечка, навпрошки́,
Коли гонить вовк лапастий, —
І чим більше він попасти
|
