Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/73

Кляті вороги облудні!
Дайте но нам їх сюди!»

Страх пішов по всім Багдаді!
Вже й життю пани не раді
На засідання зійшлись.
«Воду красти що за повід?
Найпевніше водопровід
Попсувався десь-колись».

І одні людей втишають,
Другі знов майстрів збирають
Водопровід розслідить.
Не було це легке діло…
Вже геть-геть повечоріло,
Без води пищить, гудить

Весь народ, тремтять всі власті
Бо тлум гро́зиться напасти
На уря́ди, на склепи…
Аж ось радість! Всі криниці
Буль-буль-буль! Крізь рури з криці
Трисли водяні стовпи.

«Як? Де? Відки? Що за диво?»
Весь народ пита сквапливо, —
Та ніхто не відповість.
Лиш майстри, які ходили,
Водопровід розслідили,
Можуть дати певну вість.

Величезний здвиг народу,
Що весь день чекав на воду,
Жде тепер на тих майстрів.
«Ось надходять! Живо! Живо!
Говоріть, яке там диво?»
Тлум реве, немов здурів.