X
ОСТАННІЙ УДАР НА АБУ КАСИМА
І ЙОГО ПОЄДНАННЯ З КАПЦЯМИ
Вечоріло, сутеніло…
Чи було там яке діло
В Абу Касима, чи ні —
Щось весь день було так нудно,
Думать годі, спати трудно,
Прочуття якісь скрутні…
То походить, то знов ляже,
То щось пише, то знов маже,
То чита святий Коран,
Та слова перед очима
Скачуть, кров у ви́ски грима,
Мов о стіни б'є таран.
Прочувало серце лихо,
Билось і квилило тихо,
Мов голодне немовля,
Та холодний ум старечий
Невиразні тії речі
Душить, цитька, придавля.
Та нараз — всесильний Боже! —
Що це все значити може?
Крик розлягся, наче грім.
Голосів страшна громада
Репетує: «Зрада! Зрада!
Тут він! Тут! Його це дім!»
Абу Касим теє чує —
Вже не мислить, не міркує,
Похолов увесь, як труп.
Серце вже йому сказало:
«Знов на тебе лихо впало!»
І вже жде скажених куп.
|
