хвилі, що мала рішити для нього, чи життя, чи смерть. Поєдинок з Редліхом був неминучий. Відкликати його — про це не могло бути ані думки. А бачитися з Анелею, це могло довести до захитання цієї постанови. Ні, ні! Він завтра мусить бути спокійний, сильний, приготований на все, в порядку зі своїми думками й почуттями. Стріча з Анелею і з дітьми могла б усе розстроїти. Коли лишиться живий, то й так побачить їх завтра і ощадить їм кількох годин тривоги й непевности, а коли згине, га, то й так досить вчасно вони про це дізнаються!
Глибокий біль здавлював його серце, коли подумав, що може згинути, не бачивши вже тих, що їх любив так гаряче, що для їх чести і доброго імени наражував своє життя. Смерти не боявся. На полях битви йшов сміло поперед свойого відділу, додавав відваги воякам, жартував зі свищучих куль. Тільки свідомість, що може згинути там, серед чотирьох стін стрільниці, так близько жінки й дітей, а надто так несподівано для них, відчування їх болю, їх сліз, їх важкої сирітської долі по його смерті різало його серце. Та він відганяв від себе ті тоскливі думки, силкувався вкріпити в собі віру, що противник або не стане на поклик, або перед боротьбою відкличе свою клевету, або вкінці, почуваючи свою лиху справу, хибить. Уважав цей поєдинок Божим судом між ним і клікою нікчемників, що з якоїсь невідомої причини сприсяглися на його згубу. Аджеж Пан-Біг, знаючи його правоту і невинність, не допустить, щоб підлота й інтриґа величалися перемогою.
Так роздумуючи, йшов помалу здовж Губернаторських Валів, вниз, прямуючи до ринку. А вийшовши на ринок, де, не зважаючи на
