зайнята своєю щоденною домашньою роботою. Переглянула одяг дітей, тут щось залатала, там пришила ґудзик, там знов веліла служниці вивабити пляму. Антось незабаром прийде — треба прилагодити каву і підвечірок, подумати про вечерю. Тим часом прийшли діти зі школи, вносячи до помешкання освіжаючу хвилю веселих голосів, сміху й щебетання. Анеля помогла їм пороздягатися, сама розмовляючи і сміючися з ними, як дитина, дала їм їсти, а потім переробила з ними лекцію кімнатної гімнастики. Потім засадивши їх за книжки, сама пішла до кухні, щоб допомогти Марині прилагодити каву.
Антося не було. Певно генерал, що любив його дуже, дізнавшися про його намір виступити з армії, запросив його до себе і силується вибити йому з голови цю думку, обіцяючи швидкий аванс, підвищення пенсії… Що ж, підвищення пенсії, без сумніву, була би не кепська річ. Аджеж вони зовсім не можуть числити себе до заможніх, хоча наслідком її старань і заходів не належать і до таких дуже вже вбогих. О, вбожество, недостаток, це були фурії, найстрашніші для неї в життю! Щоб закляти ті фурії і держати їх здалека від свойого домашнього вогнища, на це вона посвятила так багато… так багато! Антось навіть поняття не має про це і дай Боже, щоб ніколи й не дізнався! Він любить її гаряче, пристрасно, — пізнала це відразу. Він вірить в неї, бачить її любов і певний, що вона його не зрадила. І тут він не помиляється! Вона була йому вірна, ані на хвилину, навіть думкою ані мрією не зламала заприсяженої йому вірности. А все таки цей прямодушний сантиментальний Антось… Коли б він дізнався про
