трохи моторошно, коли, влазячи вікном до бабуниної хати, вони не чули її голосу. Думаючи, що вона заснула твердо, оба брати напомацки почали ходити по хаті, налапували лаву, стіл, постіль і місце за комином на печі, але старої не було ніде.
— От тобі на! — сказав Сенько. — А це що таке?
— Чи комином вилетіла? — запитав Ленько.
— Може на поду ночує! — догадувався Сенько.
— Нехай собі ночує, де хоче! — відповів Ленько. — А ми проспимося тим часом на її постелі. Побачимо, що нам за це буде.
І заткавши вікно, він разом із братом простягся на бабиній постелі й незабаром заснули оба.
Горпина, справді побувши кілька хвиль у хаті й зміркувавши, що хлопці стережуть її, позастилала вікна, а потім, нечутно вилізши на під, крізь діру в стрісі пробралася на кучку[1] за хатою, з неї спустилася на землю, і хильцем, аби хлопці не бачили, майнула в напрямі до пустині. Тільки сьогодні вечером вона з розмови з Матроною догадалася, що в пустині діється щось недобре. Оглядаючися на всі боки, вона зайшла ззаду хати в невеличкий ярок, пробралася ним аж під саму затильну стіну, і притулившися до неї, почала надслухувати. Зразу не чула нічого, але незабаром
- ↑ Кучка — хлівник, де держать свиней.
