кріпилася в корчмі звареним наборзі[1] гарячим молоком і лягла спати з дитиною, але над ранком у неї показалася сильна гарячка, так що вона, прокинувшися й простогнавши до рана, попала в повну нетяму. Переляканий орендар післав свойого слугу в село, аби спровадив сани та тягло, і коло полудня непритомну молодицю з дитиною з тяжким трудом завезено в село й відвезено просто до місцевого священника. Цей, не гаючися, охрестив дитину, що була мужеського полу, і примістив у себе тяжко недужу матір, яку здавна знав, як дочку пасічника Семена. Знайшовши при ній пасічникову псалтирю, він прочитав на останній картці тої книги пасічникову записку, що потрохи вияснила йому походження молодиці. Сама ж молодиця пролежала ще кілька днів у страшній гарячці та непритомності, потім прийшла до себе лише настільки, що могла сказати, що її тато вмер і лежить у своїй хаті непохований, і потім попала знов у нетяму, що скінчилася тихою смертю.
Її й Довбушів син лишився знайдою в попівськім домі.
П'ять літ минуло від часу, коли в Довбущуківці відігралася драма, описана в першій часті цеї повісти.
Ми знов у горах, недалеко Розгірча. Від полудня високі гори, покриті темними смере-
- ↑ Наборзі — наскоро.
