до часу, поки би, відбувши судову та адвокатську практику, міг числити на власний заробіток із доходів адвокатури. Це був натяк на запомогу з Довбушевих скарбів, яких часть старий Петрій повкладав у різні банки на процент. По кількох днях він одержав досить неприємну відповідь від батька, що його здоров'я значно погіршилося, господарство дає малий дохід, а на значнішу запомогу з іншого боку дуже слаба надія. Батько просив його, аби він, скоро тільки зложить екзамени, не гаючися і не роблячи ніякого важного кроку на власну руку, вертав додому.
Невеличкий смерековий лісок у стіп Чорної Гори, та великі зміни зайшли в природі цеї гори за п'ять літ. Невеличкий, та дикий і таємний лісок, що перед тим зеленим пластом лежав на спідній похилості Чорної Гори і хоч трохи прикривав її щербатий, скалистий бік, щез доразу. Черва, яка не раз, мов зараза, спадає на гірські бори, позбавила й Чорну Гору її зеленої прикраси. Смереки повсихали, галуззя їх пообкришував вітер, а кора лупалася і відставала сама від голих стовбурів дерев. Сумний вид мертвоти і знищення представляв той лісок.
В одній із безлічі деберок серед висохлого лісу сидить троє людей. Найстарший із них із знаками ран на блідому лиці, то Олекса Довбущук, інші два, — це його сини, Ленько й Сенько. Вони недавно вернули з в'язниці і спочивали по досить довгій дорозі.
