краденими кіньми здужав утекти за границю, а орендар Абрум здужав очистити себе від підозріння, яке перед жандармами кинув на нього завидющий конкурент, який не міг дати достаточних доказів на потвердження свойого підозріння. Вияснено тільки те одно, що за намовою Хаїма Шпіцера оба молоді Довбущуки, Сенько й Ленько, впхали селянським коням жмутки кропиви під хвости і спричинили їх сполошення. Сенька, що п'яний заночував у шинку, арештували жандарми ще тої самої ночі, а Ленько обережніший утік разом із краденими кіньми та з Хаїмом невідомо куди.
Кілька місяців після цеї події, одного осіннього вечора йшли досить довгим рядом парами Городецькою вулицею у Львові арештанти, що весь день були заняті роботою, різанням дерева в подвір'ю карного суду. Їхні сірі суконні сердаки промокли до нитки, бо під холодним осіннім дощем вони весь день працювали під голим небом. І тепер вечером вулиця була вся мокра, покрита рідким болотом та калюжами брудної води. Арештанти не могли йти тротуаром, тільки мусіли йти вулицею, і грубими своїми капцями чалапкали по болоті. Тільки два дозорці з набитими карабінами та настромленими на них баґнетами на плечах ішли в парі тротуаром, пильнуючи з-заду походу арештантів.
Нараз один арештант, мабуть пошпотався о камінь, присів до землі і в тій секунді голосно зв'якнув ланцюг.
