жиди з очевидною пошаною вели його попід руки. Коли оця трійця війшла на подвір'я, обведене від вулиці високим дерев'яним парканом, зібрана юрба жидів мовчки розступилася, лишаючи для них свобідний прохід до дверей гостинниці. Старий жид, очевидно рабин, привітав зібраних коротким поздоровленням: — Güten Tug[1] — на що зібрані відповіли таким самим поздоровленням.
Потім рабин помалу наблизився до запертих дверей гостинниці, а один із тих, що вели його, тричі застукав до дверей. Їм отворено зі середини, вони увійшли всі три, а за ними помалу почали входити інші жиди. Рабін зі своїми провідниками пішов просто до тої кімнати, де було зібрання осторонніх жидів, між якими був також господар гостинниці. Вони здалека побачили його в вікні і не потребували питати нікого в домі.
До дверей кімнати застукано три рази. Арон сквапливо, як випадало услужному господареві, відчинив двері. Війшов рабин зі своїми провідниками і, не здіймаючи шапки, поздоровив зібраних тими самими словами, якими поздоровив згромаджену на подвір'ю юрбу. Зібрані в кімнаті відповіли йому також тим самим поздоровленням. Тоді рабин, зупинившися посередині кімнати, оглянувся довкола і звільна запитав:
— Де тут Ізак Бляйберґ?
Бляйберґ виступив зпосеред зібраних і, наближаючися пів кроку до рабина, відповів:
— Я тут.
- ↑ Добрий день!
