з тим, що біля стайні, яка притикала до хати, в дерев'яних будах спали два пси. Досі вони якось не почули його, але могли почути за найменшим шелестом. Опинившися біля дверей і не надумуючися ані хвилі, Ленько вліз на загату, що закривала собою передню стіну хати, і верхом цеї загати, дірою між натолоченою соломою та кроквами стріхи безпечно проповз аж до рога хати, до якого припирав високий пліт. Загата з того боку кінчилася дерев'яними полінами, поприбиваними півперек до угла стіни, так що пролізти туди поза ріг хати було неможливо. Та Ленько швидко надумав вихід із цього положення. Добувши з череса малий ножик, він почав перерізувати ним навпомацки солом'яні перевесла, що прив'язували китиці стріхи до лат. Зробивши таким способом діру в стрісі і витягнувши з неї кілька китиць, він в одній хвилі дістався на під дому. Ступаючи тут обережно серед пітьми й мацаючи щохвилі, аби не стукнути нічим, він доліз аж до платви над сіньми. На половині цеї платви було угло поперечної стіни, що виходило на сіни грубими кінцями делин, із яких була збудована стіна. По тих кінцях делин, гладко врізаних, мов по драбині, зручно й тихо Ленько зліз із поду до сіней. Опинившися в сінях, він поповз на пальцях до хатніх дверей, притулив вухо до дверей, і довго прислухувався, як спали в хаті Петрії; йому треба було знати, скільки людей у хаті, і він скоро переконався, що було їх усього троє. Потім намацав під стіною в сінях грубий дрюк, обмацав його з кінця до кінця, чи не запнеться о що і не наробить стуку, потім підняв його легко й обережно вгору і опер
