одним кінцем о клямку дверей, а другим положив на землю. Потім поповз до того місця, де кінець дрюка стояв на землі, обмацав ціле місце добре, добув із за ременя ножа, обережно викопав ямку в землі і вложив у неї кінець дрюка. Потім знов наслухував довго. Все в хаті було тихо.
Тоді він поповз здовж стіни до кута, де при оглядинах завважив був дерев'яні двері до пивниці, що невеличким квадратом визначалися на землянім тоці сіней. Намацавши в тих дверях дірку від замка, Ленько добув із свойого череса невеличкий гачок із міцного залізного дрота, і по коротких зусиллях відімкнув замок. Але підняти двері, впущені рівно в дерев'яну раму, була нелегка річ, і він доконав цього тільки при помочі того ж дротяного гачка, який удалося йому проткнути крізь двері в тім місці, де дві дошки споєні залізними завісами не добре приставали одна до другої, так що між ними була невеличка прогалина, спричинена може тим, що дошки позсихалися. Двері підняв Ленько помаленьку, без найменшого стуку, і підперши їх головою, стоячи рачки на колінах і на руках, він одною рукою намацав сходи, що вели до пивниці.
Всунувшися попід двері на сходи, Ленько так само обережно спустив двері за собою, але при тім не міг удержатися від одної необережности, а власне від тої, що двері, входячи в продовбану часть рами, стукнули досить голосно. Не зважаючи на те, Ленько серед густої пітьми зійшов по сходах до пивниці, добув із череса невеличку бляшану ліхтарню, губку та кресило, двома чи трьома ударами кресила викресав іскру вогню, яку підхопила
