Вчора, в середу вечором прибув Марко Фроман, учитель із Жуанвіля, з жінкою Жанвієвою й донечкою Люїзою до Майбуа, щоб тут, як щороку, провести місяць вакацій у бабки й матері своєї жінки, у пані Діпарк і пані Бертеро, чи то пак у „двох дам“, як їх звали в містечку. Майбуа, повітове місто з 2000 мешканців, було віддалене лише 10 кілометрів від села Жуанвіля і лише шість кілометрів від Бомонта, великого і старого університетського міста.
Серпень почався нечуваною спекою. В неділю, в часі роздавання нагород у школі, розгулялася страшенна буря; та й останньої ночі перейшов уливний дощ, а повітря все ще не освіжилося і стояло важко та парно під олив'яним небом. Обі дами, що встали о шостій, щоб заздалегідь поспіти на службу божу о сьомій, сиділи вже в їдальні в партері, дожидаючи молодих подругів, та ті, мабуть, не квапились.
На столі, накритім білою цератою, стояли вже готові чотири філіжанки, і оце Пеляжі, невеличка рудоволоса служниця з великим носом і тонкими губами, з машинкою до кави в руках. Вона служила вже 20 літ у пані Діпарк і могла дозволити собі дещо.
