Що було б з учительства, коли б ми писали попросту так, як говорить освічений чоловік?
Що було б з вояків, коли б ми зрозуміли, що найменший нарід, сильніший від найбільшої армії?
Що було б з адвокатів, коли б ми мали законодавців, здібних висловити ясно свої думки?
Що було б зі священиків, коли б ми зрозуміли, що кожний повинен шукати своєї релігії у власнім серці?
І, нарешті, що було б з моралістів, коли б ми вміли віднаходити мораль у самій природі?
Ах, скільки ж то людей непродуктивно сидить на містках!
Один чоловік лежав хорий. Він був дуже хорий, смертельно хорий, уже майже небіжчик. Коли лікар не мав уже для нього ніякої ради, оповіла йому жінка недужого, що той майже-небіжчик за своїх здорових часів дуже любив налисники з салом, і сказала:
— Ах, пане докторе, якби я тепер спекла йому такі налисники?
—- Дайте йому налисників з салом! — промовив лікар.
І жінка побігла до кухні… І подала чоловікові налисники. І він їв… Чи йому полекшало від них, не знаю.
А коли тепер говорять, що маємо одержати загальне голосовання, то нехай і так буде. Бо й справді: хіба ж налисники з салом можуть бути такі шкідливі для хорого, що й так не має надії видужати?
