20. І як бог ваш — бог духа, так правду кажу вам ти, мужчино, і ти, жінко: дружіться духом, щоб щенята польових звірів не казали до вашого плоду: „Ми рівня з вами“.
21. І як бог ваш — бог любови, так правду кажу вам, ти, мужчино, і ти, жінко: дружіться по любові, щоб плодили дітей початих у любові.
22. Ти, мужчино, не зашнуровуй у храмі своїх уст на подобу рабинів, немов би ти смакував солодке вино, і не говори до своєї жінки, немов би в тебе була гірчиця на язиці.
23. Хто премудро говорить у храмі й по дурному промовляє до своєї жінки, цей злодій.
24. Хто кликав тебе до храму? Ти прийшов некликаний. Але своїй жінці ти присяг любов. І для того вона завірила тобі і притулила тебе до свойого лона.
25. А ти, жінко, не зневажай свойого мужа, мовлячи до нього: „Пане!“ Бо понижуючи себе, ти понижуєш його, бо він одно з тобою. Підійми, що можеш із його стежки, щоб він не пошпотався.
26. Та я говорю тобі це не як коли б ти була невільниця, але щоб ти сама не впала там, де він пошпотався, бо ви обоє одно.
27. Жінка одвічальна перед мужем, а муж перед жінкою, бо вони обоє одно.
28. Хто своїй жінці дасть пшениці, щоб спекла паляницю, їсть цю паляницю. Жінка не обов'язана дякувати йому. Чи ж брат не робить так само? Де ж ваше подружжя?
29. Жінка, що пече паляницю, щоб нагодувати чоловіка, їсть і сама цю паляницю. Муж не обов'язаний дякувати її. Чи ж сестра не чинить так само? Де ж ваше подружжя?
