30. Але, коли хто бачить зірку, нехай скаже своїй коханій: „Глянь на зірку й радуйся зі мною!“ І жінка, якій трапилася радість, нехай поділить її з мужем. Це його власність і вона не стратить нічого через поділ. І коли чоловіка давить журба, нехай поділить її зі своєю жінкою, щоб вона не питала: „Хіба я нижче твойого чуття?“
31. Коли вона сумна, нехай і він сумує, щоб вона не боялася бути нижчою від його смутку й не лякалася брати участь у кожній радості.
32. І коли муж почує, що Саддукеї навернулися на віру в воскресення, нехай скаже це своїй жінці, щоб не заснула під куделею.
33. А коли жінці в її куделі урветься нитка, нехай скаже це свойому чоловікові, щоб він не думав, що через свою книжню премудрість він щось більше, ніж вона.
34. Чи ж не увільнила Юдита своєю відвагою ввесь нарід Ізраїля? Було тоді чимало мужів у Ієрусалимі і сиділи дома, а вона пішла під шатро воєводи.
35. І чи Дебора не судила ізраїльський нарід і чи не було порядку тоді, як вона судила?
36. І коли муж побачить щирого фарисея, нехай скаже це своїй жінці, щоб і вона радувалася з ним, коли здужає няти віри цьому.
37. І коли книжники обплутають його скрутними питаннями, нехай він послухає своєї жінки, що вона скаже. Може вона, прядучи, надумала відповідь, заким іще чула питання.
38. І мовили ученики: „Господи, як же це? Жінкам заборонено досліджувати письмо святе, то як же їй розчовпувати скрутні питання?“
