39. І мовив він: „Із письма вчимося задавати скрутні питання, але при пряденню не одна відповідь приходить на розум“.
40. І знов запитали ученики і сказали: „Равві, була собі жінка, а її муж навчав у храмі. І він прийшов додому й мовив: „Там говорили про королівство Мелхіседекове“. А вона запитала, хто був Мелхіседек?
І він мовив: „Ми були в неволі в Єгипті“. А вона відповіла: „Я ніколи не була в Єгипті“.
І він мовив: „Питали там, чи вищий Ілія, чи Моїсей?“ А вона сказала: „Я не знаю ніякого Ілії“.
І він мовив: „У храмі тепер повно новаторів, що розрізняють у чоловіці тіло й душу“. А вона відповіла: „Це щось недовідоме для мене. Я не хочу бути розрізнена. Я пряду“.
Так ось — бачиш, равві, прядучи, вона так і не знала нічого ані про Мелхіседека, ані про свою душу. Господи, як же це?
41. Але він відійшов недалечко й побачив ріллю: ґрунт її був добрий, але на ній не хвилювалося жито, хоч була пора жнив.
42. І він узяв палицю й застукав до дверей чоловіка, що його була рілля. І чоловік обізвався: „Чого стукаєш до моїх дверей?“
43. І він мовив: „Виходь і жни! Чи ж колосся не налилось і не проситься під серп? Чому не збираєш із своєї ріллі?“
44. А ученики мовили: „Господи, він не сіяв“
45. І він відповів і мовив: „Амінь, амінь, говорю вам: хто не сіяв у пору сівби, той і не жатиме в пору жнив. Мало є ріллі неплодючої, але багато рільників лінивих“.
