в dativi цілий місяць робити пару псів, заким постереже свій блуд; і навпаки, не один молодий студентина, що не мав наміру викидати гроші в болото, заплатив за два пси, а дістав тільки одного, бо купував пса в числі множнім, а продавець незамітно для нього продав йому його в dativi singularis. Розуміється, що в таких випадках при строгості граматичних правил право ставало на боці продавця, а позов на відшкодування мусів зійти нінащо.
В німецькім усі іменники пишуться великою початковою буквою. Це добра установа, бо чоловік відразу може пізнати іменника. Але часом це доводить до помилок, бо чоловік приймає ім'я особи за назву речі й навпаки. Тоді треба не мало часу потратити на зусилля — доглупатися якогось сенсу в реченні; такі помилки трапляються тим лекше, що німецькі особові назви найчастіше мають якесь значіння. Я перекладав раз ось який текст: „Die wütende Tigerin brauch los und frass den unglücklichen Tannenwald völlig auf“. Аж по довгім мітикуванню доглупався я, що Tannenwald у цьому випадку не був яловий ліс, але назва якогось чоловіка.
Кожний іменник має родівник, але в їх уживанню нема ніякої системи й ніякого змислу, так що нема іншої ради, як тільки вивчити напам'ять окремо кожний родівник до кожного слова. І так, напр., у німецькій мові молода дівчина (das junge Mädchen) не має ніякого рода, а натомість бруква має рід. Яке безмірне поважання виявлено тут супроти брукви, а яке призирство супроти дівчини! Погляньте лише, як це виглядає в друку. Виписую зі своєї читанки:
