Сторінка:Іван Франко. Твори в 30 тт. Т.29 Кн.1 (Харків-Київ, 1924-29).djvu/514

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

них зовсім темне. Нарешті вони сказали спокійно;

— Розуміється само собою, це ж лише президент!

Отже це вже непохитна правда, що лише князь збуджує до себе неминуще, невичерпане зацікавлення. Генерал, якого ніколи не переміг противник; генерал, що проводив армією, якої боєва лінія простягалася без перерви на 1200 миль; коваль, що розсипані частини нашої республіки склеїв і знітував так міцно, що вона певне перетриває всіх монархів на світі, — той генерал у їх очах був кінець кінців лише чоловіком. Зате їх князь був чимось далеко більшим, істотою з зовсім іншої матерії, безмірно вищою понад звичайних смертних, яких вона затемнює своїм блиском, так як вічні зорі на тверді небесній затемнюють нашу нужденну лоївку, що коптить і гасне і з якої не лишається ніщо, крім купки попелу та гидкого чаду.

II. Із редакційної переписки

Коли хтось обійме редакцію газети або журнала, то різні людці, що пораються біля письменства, зараз надсилають йому свої рукописи і просять його оцінювати їх твори. Задоволивши такі жадання вісім або десять разів, він нарешті шукає рятунку в загальній проповіді, яку вміщує в своїй газеті, щоб дати знати всім пізнішим кореспондентам, що ось, раз на все, його відповідь. До того ступня літературної кар'єри дійшов оце й я: перестаю відписувати приватно тим, що засягають у мене поради, і поміщую тут до них моє прилюдне посланіє. А що дотичні дописи всі мають одна-