ченням: маємо тут перед собою новий вибуховий матеріял, чудово сильний, але його складу я й сам не знаю. Тепер прийшла черга на аґента Мондезіра і комісара Дюпо; вони оповіли про погоню за оскарженим і про його турботне арештування в Бульонськім ліску. Мондезір розвеселив слухачів військовими дотепами, котрими підсипав своє оповідання. Натомість бабуся маленької розносниці збудила біль, дрож обурення і співчуття. Це була маленька бідна бабуся, висушена і згорблена; оскарження було настільки жорстоке, що приволокло її сюди; вона тільки й знала, що обливатися слізьми, затуманіла і не розуміла, чого хочуть від неї. Вкінці прийшли ще відводові свідки, довгий ряд майстрів, товаришів, приятелів, що всі стверджували згідно, що Сальва був чесний чоловік, інтеліґентний і відважний робітник, не пив ніколи, гаряче любив свою дочку і нездатний був до жодного злобного ані неделікатного вчинку.
Була вже четверта година, коли закінчилося переслухання свідків. У розпаленій залі гарячкова втома гнала кров у щоки, а якась червонява курява затемнювала бліде світло, що лилося крізь вікна. Жінки вахлювалися, чоловіки обтирали собі чоло. Але пристрасть спектаклю розпалювала в усіх очах жорстоку радість. Ніхто не ворухнувся з місця.
П. Лєман, ґенеральний прокуратор, розпочав свою промову широким, строгим голосом. Не вважаючи на чотирикутне лице з виразом упертости, він був відомий задля своїх зв'язків у всіх політичних таборах і задля своєї звинности, з якою завсіди був другом тих, що мали в руках власть. Цим вияснювалася його
