Сторінка:Іван Франко. Твори в 30 тт. Т.29 Кн.1 (Харків-Київ, 1924-29).djvu/92

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

прутка кар'єра і незмінна прихильність, яку мали до нього всі. Відомо було, що він є адвокат уряду, і справді вже в самім початку своєї промови він натякнув на нове міністерство, іменоване сьогодні рано, на мужа сильної руки, що має додати певности добрим, а нагнати страху злочинцям. Потім він з надзвичайною злістю накинувся на нещасного Сальва, ще раз пройшов усю його історію і змалював його розбійником, уродженим на злочинця, почварою, що мусіла дійти до найпідлішого замаху. Далі він узявся бичувати анархію: анархісти, це тільки купа волоцюг і злодіїв. Ми добре пізнали по зрабованню палати княжни Гарт, що це за огидна погань ті люди, що величають себе апостолами анархістичної науки. Ось до чого веде приложення тих теорій! До грабунку й опоганення домів, поки прийде пора загального грабунку і великої різні. Майже дві години, він говорив таким робом, нехтуючи правдою й логікою, дбаючи тільки про те, щоб поразити уяву, визискуючи тривогу, що опанувала Париж, махаючи, мов кривавою хоругвою, тою бідною малою жертвою, гарною дівчиною, показуючи жестом не то співчуття не то перестраху, що дрожжю пройняв усю публіку, на її білу ручку, законсервовану в пляшці зо спиртом. І він закінчив так, як почав, додаючи відваги суддям присяжним, вмовляючи в них, що тепер можуть сповнити свій обов'язок і засудити убивцю, бо власть твердо постановила собі не уступати перед погрозами.

Тепер прийшла черга на молодого адвоката, котрому повірено оборону. Він справді сказав те, що мав сказати, вповні справедливо