говорячи про наші принціпи, відстоював на практиці ліберальний розгардіяш (всі дрібні адлєрсгорфські справи.) — Отже я вітаю Ваш провід, скасовання фікції — Гетьманської Управи, і думаю, що може, коли Кочубей пройде Вашу школу, з нього виробиться ще корисніші для нашої справи політик замісць „словесника“, яким він є зараз“.
Через те, що Кочубей не мавби ніяких аргументів для непослуху Липинському, я, все ще сподіваючись удержати цього неужитка в рамках орґанізації, думав, що Липинський швидче ніж я, поставить його на належне місце та приділить до єдино відповідаючої його безвольній вдачі, літературної праці.
З цих педаґоґічних мотивів відстоював я на Раді Присяжних цю героїчну спробу, цю диктатуру пок. Липинського. Не дивлячись на зовсім оправдані побоювання Пана Гетьмана з огляду на хоробу В. Липинського та на „принцінові“ застереження Кочубея, який вже чув, яким вітром віє від його друга, Рада Присяжних ухвалює тимчасове надання диктаторських повновластей В. Липинському.
Пан Гетьман особисто везо цю ухвалу хворому до Бадеґу, щоби обміркувати спільно техніку нового, для нашої орґанізації незвичного проводу.
Вертається Пан Гетьман з накиненою йому самому хворим Липинським „диктатурою“. Покійний, зрозумівши мабуть непосильність, для себе хворого, цього завдання, так несподівано для всіх нас, всупереч нашій ідеольоґії та всупереч рішенню Ради Присяжних, звалив всю відповідальність за Кочубеїнський розґардіяш на плечі того, хто є символом нашого руху і персоніфікацією Української Нації — і як такий не може та не сміє нести відповідальність за тимчасові, в практичній політичній праці неминучі, помилки і невдачі.
Знаючи всю безвиглядність дальшого Кочубеївського проводу, бачучи фізичну неміч В. Липинського, заскочений так несподівано, Пан Гетьман приймає і пише:
„…часово, до возстановлення Вашого здоровля і повернення до нормального порядку, я згоджуюсь прийняти головство в Раді Присяжних“.
Отже в грудні 1929 р. передає В. Липинський сам, виключно з власної ініціятиви, як ідеольоґічний так політичний провід, в руки Пана Гетьмана!
„Братчики“ кричать, що В. Липинський виступив проти П. Гетьмана тому, що П. Гетьман поповнив злочин зради інтересів українського народу в січні 1929 р. про що сам переслав матеріяли Липинському у березні 1929 р. Хто мудрий, хай витолкує.
Липинський передає в грудні 1929 р. ідеольоґічний провід тому самому Гетьманові, якого він у вересні 1930 р.
