Европі видатної високої школи, де б не вчилося наше духовенство.
Наше духовенство, як високо авторитетне, грало високу ролю в житті, — наша вища Ієрархія була першими совітниками чи дорадниками князів і гетьманів.
Принижування духовенства в нас не знане. Це виключно російська ідеологія. Найбільше приниження зазнало духовенство за царя Петра І, Петра III й Катерини II. Українська Церква ніколи не знала кари на тілі для духовенства, як то бачимо в Церкві Російській. Там було допустимим бити різками й катувати Священиків за всяку провину, як тільки хто з урядових чинників царя захотів собі того.
Українська Церква, як Церква щиро національна, різко відрізнялася. від інших Церков своїм величним гаслом: „Служити Народові, — то служити Богові“. Це цілком гармонізує зо всім тим, що зробила наша Українська Церква для свойого Українського Народу.
Цілий ряд наших Єпископів, Архимандритів й ін., принісши високу освіту з університетів західньої Европи, ширили її стихійно по всій Україні. Чогось подібного Росія, напр., не знала. Вона була загороджена китайською стіною від усієї західньої культури. Духовенство в ній було темне, малограмотне. Усе, чого Росія потребувала для поширення своєї культури, брала вона з України. З Росії звертались до Києва за вченими, яких часто закликувано до Москви чи Петербургу. Україна культурно та освітньо поставила на ноги й усю Росію. Російська влада дивилась на цю нашу вищість із великою ненавистю, й постановила за всяку ціну цілком поневолити Українську Церкву. До Петра І ще якось справа волі Української Церкви виглядала не найгірше. Однак від Петра І начинається сильний похід на Українську Церкву. Петро І свій Патріярхат цілком знищив, Українську Церкву підчинив цілковито собі, цебто „Святішому“ Московському Синодові, якого він був головою, як і головою всієї Російської Церкви.
Як вище згадано, наші духівники не були звиклими коритися всякому світському приказові. До тіла українського Священика різка ніколи не доторкалася. Тілесне карання Сващеників у Росії сильно прибило їх духа, й тому й не дивно, що Церква Російська стояла так далеко взаді під культурно-освітнім поглядом. Петро I-ий був першою причиною теперішнього сильного закорінення в Росії більшовизму. Російські царі, починаючи від Петра, всі сіяли релігійний індиферентизм між російською інтелігенцією, що
