Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/107

— 100 —

Хоть голый, та в по̂двязках.
Хоть иду в гостину, то беру хлѣб в торбину.
Хоть мы собѣ браты, але наши̂ кишенѣ не сестры.
Хоть не красне, але власне.
Хоть нема що ѣсти, абы коло кого сѣсти.
Хоть не почесный, але щєсный.
Хоть не тепер, то в четвер.
Хоть раз, а гаразд.
Хоть смердить, коли смак має.
Хоть ся переволоче, то не утече.
Хотѣвся перекрасти, та си очѣ выштуркав.
Хоче бути газдов, а не вмѣє коневи фоста завязати.
Хрестять люде, хоть ся ще не уродило.
Хромого пса лехко здогонити.
Хто богато говорить, той мало творить.
Хто богато обѣцяє, той рѣдко слова дотримає.
Хто богато пьє, сам себе побьє.
Хто богато ѣсть и пьє, той в розум не тыє.
Хто борше насипле, той борше змеле.
Хто бѣду має, той богато знає, хто гаразд має, той мало знає.
Хто бѣды не знає, най ся мене спытає.
Хто в болото лѣзе, то́го ще й по̂пхнуть.
Хто в болото лѣзе, тот ся покаляє.
Хто в бѣдѣ, бѣду стерпить — а хто в гараздѣ, шоб' нѣколи бѣды не знав.