Цю сторінку схвалено
ЯВА 1.
Наталя, Катруся.
(Катруся порядкує в кімнаті. Наталя сидить біля стола й оглядає книжки).
Катруся. Тепер, паннунцю, маєте мене слухати.
Наталя. А то з якої речі?
Катр. А тому, значить, що я зараз найстарша дома.
Нат. Овва! Хиба ти мама або учителька наша, чи що?
Катр. Мама пішла за орудками, а ґувернантка захворіла, значить я тут найстарша.
Нат. А я тебе не боюся! Я сама знаю, що і як мені робити!
Катр. Не так дуже! А минулого разу, як мамця були в місті, то панночка стіл перевернули, склянки потовкли.
Нат. Це дурниця.
Катр. Гарна мені дурниця, як я на смерть злякалась… А як мама вернули з міста, то вас, паннунцю, в кут поставили! Ага! Ще й на мене сварили…
Нат. Бо ти таки винна цьому.
