Мати. Чим?
Нат. Ось цими образками, котрі я від тебе дістала.
Мати. (Скидає капелюх, верхню одежу, сідає в крісло). Не розумію, як можна когось налякати образками?
Нат. Вона злякалась отих звірюк, що тут намальовані, думала, що вони вискочуть з книжки та зїдять її.
Мати. Це не гарно, дитинко, лякати бідну дівчину, вона не освічена, неграмотна, треба їй пояснити те, чого вона не розуміє, а не лякати її.
Нат. Я матусю, жартувала.
Мати. Ти краще, вчи її читати й писати, а не пустувати, ще яку шкоду зробите.
Маруся. Ручки цілую! (Цілує маму в руку.) З днем Ангела сердечний привіт Наталю! (Вітає Наталку, віддаючи їй пакунок.)
Нат. Спасибі! (Розвиває пакунок), Ах! яка гарна книжка! Глянь мамо!
Мати. Дуже гарна книжечка. В тебе, Марусечко, неабиякий смак.
Мар. Я сама її в книгарні підшукала.
Мати. (Гладить її по головці) Дуже розумна дівчинка.
