Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

8

Олександер Грушевський

міщанських земель, Гостські повинні-б були навести, певні докази, але вони цього не зробили, справу перенесено на вирішення господаря. Зазначимо ще тут скаргу, яку подали „жидове места луцкого обоих зборов, караимове и рабинове“ на кн. Матв. Четвертинського, що він засипав новий став коло їх кладовища. На цю скаргу заявив князь Матвій Четвертинський, що він засипає став на землях свого дворця Яровиці до свого берега річки Яровиці, бо то його прадідизна та дідизна… Засипати става на Яровицьких землях не починали його дід та батько, бо мали більші прибутки, а тепер побачив він, кн. Четвертинський, потребу поширити господарство, а жидова луцька моцно ґвалтом границю переходять і порушують права на Яровицькі землі.

В наведених випадках ми бачимо приклади збільшення панського господарства під самим містом. Найчастіш це база — двори на випадок приїзду до міста, які ставили собі князі та магнати. З початку такі двори і виконували своє призначення і там постійно жили лише ті, що доглядали за двором та стерегли його. Але пояснення кн. Четвертинського виявляють нам ту переміну, яка сталася в відношенню до міських маєтків панів. Шукаючи поширення своїх прибутків, пани нападають на гадку побільшити своє господарство на землях у самім місті чи під містом, використовуючи вигоду близького сусідства міста та його торговельної діяльности. Невеликий двір під містом стає тепер тим центром, коло якого скупчуються чи то набуті через купівлю чи то захоплені землі. На ці землі переводить пан селян з своїх маєтків чи приймає тих, хто бажає з міщан, притягаючи їх обіцянкою певних вигід. Можливість за панською допомогою увільнитись від досить важких обов'язків та виплат на ратушу притягала міщан до такого панського маєтку. Міщанські скарги, як ми зазначали, і підкреслюють оцей перехід люду на панські землі під містом чи панський фільварок під містом. Через це невеликий панський дворець під містом поширюється, розростається, втягає нові землі: доводиться далі придумувати нові джерела прибутків, щоб зайняти там вільні робочі руки: так прийшли до гадки зробити став, там де його перед тим і не було. Поселені тут селяни та міщани займались своєю звичайною працею, маючи лише великі вигоди близького сусідства міста, де можна було легше та вигідніше продавати продукти господарства та вироби ремества. Вигоди були, і ревізори зазначають швидке збільшення числа людей на цих панських землях під містом. Оглядаючи фільварок пані Дахнової, ревізори зазначили, що там дійсно „люди осажени на властних землях и вигонах местских, чего дей оний жид яко жив не держал“: та й сами зрозуміли, зазначали далі ревізори, що то було-б річ неслушна так багато „землі и огородов и садов одному жиду мети и держати“ під таким славетним та столичним містом (VI, с. 74). Оглядаючи дворець Гостських на Стиру, ревізори зазначали, що там людей більш „30 чоловіков достаточних седит“ (с. 75). Оці панські люди в панськім маєтку під містом заохочували теж і инших „задаватися“ за панів та через те уникати міських обов'язків.