дячки, й продукція найбільше була шевська: за це промовляє хоч-би той факт, що шевці мали найбільше учнів і робітників (74,6% усіх робітників і учнів ремісничих). Крім того, двоє господарів шевців мали шкуряні заводи при хаті; у кожнім із них працювало кілька робітників, а також, правдоподібно, й члени родин господарів, що до речи були чималі. Сировину шевці купують звичайно „по різних місцях“, себ-то можна гадати, по околичних селах, а продають свої вироби і в самому Баришполі, і розвозять по сусідніх селах, на ярмарки, ба навіть постачають його й сусіднім містам, як можливо до речи, й инші ремісники (напр., хоч-би в м. Бобровицю, за що промовляє мало не цілковита відсутність ремісників у цьому місті, за Рум. ревізією 1766 р.).
Про прибутки з ремества ми відомостей сливе не маємо: є тільки звістка про 4 шевців, що мали один 10, а другий 7 карбованців на рік, і про 1-го ганчара, що мав 2 карб. на рік.
Кажучи про ремісників, ми мусимо спинитися ще на одному питанні, а саме про приналежність їх до цеху. Ми бачимо ремісників і нецехових і цехових.
Цехи були в самому м. Баришполі, себ-то припустити думку, що цехові робітники були записані до цеху не в м. Баришполі (оскільки згадки про існування цехів у самому Рум'янцівському Опису немає), а якомусь сусідньому місті, напр., Київі, до якого Баришпіль тяжить в економічному житті, — не можна. За це промовляє одна невелика згадка, а саме, звичайно про цехових ремісників згадано „в цеху записан“, але про одного ремісника занотовано так: „в цеху м-ка Барисполя записан“. Отже це свідчить за те, що в 1760-х р. існував місцевий цех. Які саме були цехи, — ми не знаємо. Але для трохи ранішого часу, і зокрема для XVII в., ми маємо згадки про існування деяких цехів. Отож року 1644 ми зустрічаємо згадку про цехмистра різницького цеху, 1655 — кушнірського. У XVIII в. в складі уряду міського ми бачимо року 1740 цехмистра кравецького цеху, а року 1744 ми маємо згадки про існування шевського цеху (козак продає ґрунт мешканцеві м. Баришполя, шевського цеху). Окрім того, ми маємо й инші звістки про те, що в Баришполі існували цехи, — їх подають нам книги цехові м. Баришполя, що почасти збереглися й до наших днів (як нам подав т. Бойко). Так, ми маємо книгу шевського цеху від року 1676 (книжка впису братчиків), доведену мало не до наших часів; далі є книга ковальського цеху з року 1660. Окрім того, є цехові книги трохи пізнішого часу, а саме: книга кравецького цеху (кн. II) від р. 1809 і різницького цеху, що починається десь коло р. 1825. Отже згідно з цими відомостями в Баришполі існують цехи шевський, кравецький, ковальський, різницький, кушнірський. Отже це все дає підставу говорити про те, що всі ці цехи існували і в середині XVIII в., що не відзначено, з якихось причин, у Рум'янцівському Опису м. Баришполя.
Але, ось що досить дивне: цих цехових ремісників у м. Баришпол в 60-х р. надзвичайно мало.
