Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/122

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


борошном, крупами та иншими с.-г. продуктами. З привізних-же продуктів торгували такими:

Рибою, сіллю та дьогтем торгував 1 господар.
В'яленою рибою й дьогтем  " 1  "
Сіллю  " 1  "
Різним дрібним крамом  " 6  "
М'ясом  " 4  "
Разом 13 господарів.

Про те, де закуповувано ці продукти, відомості неповні. Де закуповували рибу й дьоготь, ми зовсім не знаємо, так само й про різний дрібний крам. Про сіль ми маємо згадку що-до того господаря, який нею торгує виключно: він „возить сіль з Переяслава возами й продає в свойому домі на пуди й на фунти“. Очевидячки з першоджерел, так мовити, з півдня України, звідки переважно експортували сіль, з Запоріжжя, з Криму (про це ми маємо згадки в Опису що-до инших міст, напр. Полтави), тут імпорту не було: закуповували-ж сіль у містах, що лежать більш на південь від Баришполя і де сіль повинна була бути дешевша (до того-ж гуртовою ціною).

Що-до торговлі м'ясом, то найбільш різали для цього овець, купуючи їх по сусідніх селах на ярмарках. Тільки про одного господаря з чотирьох сказано, що він узагалі купує худобу (а не самих овець, як зазначено про инших) на ярмарках, ріже й продає м'ясо на базарі.

Про прибуток з торговлі відомості не зовсім повні. Ми маємо звістку, що господар, який торгував дьогтем і в'яленою рибою, мав прибутку з того 25 рублів на рік. Чотири господарі (з 6-ьох), що торгували дрібним крамом, мали прибутку: один 15 рублів, три по 10 рублів на рік. Нарешті, з продажу м'яса: один господар мав 30 рублів (правда, можливо, що не тільки з торговлі, бо з нього до того ще й ремісник), один — 40 руб. (знов-таки, можливо, що не вся ця сума з торговлі, бо у нього багато землі), і, нарешті, один — 10 рублів. Як бачимо, прибуток з торговлі взагалі був чималенький, перевищуючи прибуток з ремества та стоючи більш-менш нарівні з прибутком од шинкування вином.

З цього огляду торговельно-промислового життя Баришполя можна зробити кілька висновків.

1) Місто Баришпіль у середині XVIII в. було досить значним осередком торгового й промислового життя.

2) Особливо розвинено в ньому ремества, а також шинкування вином й варення солоду.

3) Торговля провадилася переважно виробами місцевої продукції, імпортуючи тільки найпотрібніші життьові продукти, переважно з сусідніх міст.

4) Таке велике виробництво, зокрема хоч-би ремісниче, не могло мати, безперечно, відповідного попиту в невеликому, порівнюючи, містечку.

Очевидячки, Баришпільська продукція здебільшого йшла не для місцевого споживання, а для вивозу у сусідні міста й села, зокрема, можна гадати, до Київа.