Мелють у млинах водяних і в 6 вітряках (про инші відомостей ми не маємо) — 500 чтв. різного хліба на рік (на 1 млин пересічно припадає — 41,7 чтв.). Прибутку-ж з 6 водяних млинів і 10 вітряків, про які ми маємо відомості, — 121 чтв. на рік (або з 1-го млина — 7,6 чтв. прибутку).
Нарешті, з промислів нам треба згадати про пасічництво, в Баришполі розвинене не дуже сильно. А саме, ми маємо відомості про те, що існувало 24 пасіки. В них було 679 вуликів, в одній пасіці кількість вуликів, не зазначено. Що-до кількости вуликів, пасіки поділялися так:
|
На 5 вуликів — 1 пасіка. |
Значна частина з господарів, що мають пасіки, мед і віск не продають, споживаючи його вдома. Кілька-ж не беруть його взагалі, лишаючи у вуликах для розплоду роїв. Тільки 8 господарів мед і віск продають. Де вони продають його, відомо тільки що-до одного господаря, що возить його на продаж до Київа. Що-до решти — не позначено, — отже ніби-то вони продають свій мед і віск у самому Баришполі. Що-до меду, — це можливо; але що-до воску, то, на нашу думку, Баришпіль, де було тільки чотири церкви, не міг споживати всього воску, що його могли давати 679 вуликів. Швидше віск міг знайти попит у Київі, де численні манастирі та церкви потрібували його у великій кількості для виробу вощаних свічок: За цю думку промовляє й та заміточка про одного господаря, що він возить мед і віск з своєї пасіки — до Київа. Про те, скільки прибутку давав продаж воску й меду, в Опису згадок зовсім немає.
Переходячи тепер до торговельного життя Баришполя, повинні зазначити, що воно було в 1760-х роках менше, ніж це можна було чекати, судячи з розвитку ремества та промислу. Можна гадати, знов-таки, що не всі мешканці цього міста показали ті торговельні операції, що вони провадили, особливо коли ці торговельні операції не були їх основним засобом до життя. За це свідчить той факт, що у дуже багатьох господарів зазначено комори у ринку. Про деякі з цих комор зазначено, що в них провадиться торговля (коли про власника зазначено, що він торгує чимсь), зрідка що вони здаються в найми; иноді, що вони стоять порожні, частіше про них нічого не зазначено. Вважати, що всі ці комори були теж порожні, ледві чи можна, бо тоді-б довелося припустити, що половина комор на ринку стояли порожні. Очевидячки, в цих коморах теж, провадився якийсь, — нехай дрібний, торг, про який власники комор замовчали.
Отже, як ми вже знаємо, відбувавсь у Баришполі торг по-перше продуктами місцевого виробу: ремісничого — взуття, одіж, посуд (мідяний та глиняний), залізні вироби, ікони, сита, то-що, та виробами промислових, закладів, — солодом, вином, пивом, медом, воском, а також, безперечно,
