Серед цих робітників копачів глини на цегельні працювало постійно пересічно до 50 колодників, засуджених на земляні роботи на різні терміни (пересічно на 6—7 років).
Цегельня працює від 1751 до 1760 років. Перші роки завідує цегельнею Кіндрат Барановський, потім француз Карло Пеллі, а року 1754 завідування було передано на 2 роки колодникові, кол. Роменському сотенному писареві, Ляшкові. Факт передачі цегельні в завідування колодникові заслуговує на те, щоб зупинитися на ньому докладніш. „Писаръ сотенный Роменскій Ляшковъ (который в Батуринѣ по зсилки его туда за его преступленія на 10 лѣтъ находился) заявилъ, что если бы ему въ смотрѣніе заводъ той порученъ, то безъ всякого вознагражденія (з тими самими 300 робітниками, а копачів щоб було не 100, а 150) выделалъ за 1 годъ то число, что онъ Пелли, за 2 года т. е. 5 мілліоновъ“. Крім того, обіцяє зекономити ще 1.000 крб. (проти того, що витратив за 2 роки Пеллі), коли гроші для витрат на завод висилатимуться йому особисто. „За свой трудъ Ляшковъ просить освобожденія“[1]. Генер. Військова Канцелярія поставилася прихильно до цієї пропозиції, відпустила Пеллі куди він хоче, а від Ляшка зажадала, нехай-би він дав „по себѣ добрые поруки“ та щоб виробив цегли на пробу на одну піч.
Чи склав цього іспита Ляшко та чи доставив поруку за себе — невідомо, але Пеллі звільнено за те, що „неисправенъ по контракту явился“, і Ляшко завідував заводом протягом 1754—55 років, хоч у справі зазначено, що цегельню передати на один рік.
Про Пеллі сказано так: „Ежели не велено будетъ сотнику Стожку оного мастера подъ карауломъ дотолѣ содержать, покамѣсть онъ по контрактамъ своимъ во всем исправится, то тогда и дѣло окончится“…, бо він усе лежить і з квартирі в три тижні раз до робітників виходить і т. и. Цегельню було передано в завідування Ляшкові 24/V 1754 р., що мав працювати „подъ наблюденіемъ сотника Стожка“.
Як попередня практика показала, не аби-яку вагу має досвід у цегельній роботі. А тому й Ляшков, або, як його иноді звуть, Ляшок, поставив головну вимогу, щоб 300 робітників-цегельників залишилися на роботі ті самі, котрі працювали вже протягом двох попередніх років, до роботи звикли і взагалі „искусны делать кирпич, работу распознали“[2].
Такі досвідчені робітники, як я згадав вище, були з сотень Батуринської, Ново-Млинської та Бахмацької.
З першого-таки року Ляшко запротестував, що сотні Шаповалівська та Бахмацька вислали 150 чол. робітників ненавчених. Правда і ненавчених він використовує для заготівлі глини та для будування повітки, щоб було куди складати цеглу.
Крім того, вислано 150 чол. робітників з сотень Борзенської, Конотіпської, Шаповалівської, Прохорської та Коропської, теж безплатних
