фабрики теж було зменшено, і коли перед 1824 роком витрачалося що-дня на кожну душу 12 коп., то після 1824 року ці витрати зменшено до 10 коп.
| До 1824 р. | Після 1824 р. | |||
| Крб. | Коп. | Крб. | Коп. | |
| Скубельники вовни — за 2 п. 10 ф. виготовленої вовни | — | 90 | — | 90 |
| Чесальники („гремпельшики“) — за 2 п. 05 ф. | 1 | 6¼ | — | 85 |
| Прядильники на основу — за 32 ф. вовни | 2 | 34 | 1 | 75 |
| „ на підткання основи — за 46 ф. | 1 | 38 | 1 | 38 |
| Ткачам виплачувано від витканої половинки сукна, в якій було 30 арш. | 1 | 20 | 1 | 20 |
| Шпульщикам — від половинки | — | 20 | — | 20 |
| Майстрові — від половинки | — | 50 | — | 40 |
Що-до кількости виробленого сукна, собівартости його та продажної ціни, то ми маємо відомості про це, починаючи тільки від 1820 року, які тут і подаємо (див. на стор. 148).
З цієї відомости ми дізнаємося, що кількість виготовленого сукна збільшується до 1823 року, а потім значно зменшується. Собівартість сукна зменшується з 2 крб. 11 коп. — 1820 року до 1 крб. 59½ коп. — 1827 року. Це пояснюється тим, що зменшилися заробітна платня та витрати на утримання робітників.
Вовну для фабрики мусіли закупляти в силу потреби на приватному ринкові, бо на оголошення контрактів на постачання її ніхто не з'являвсь[1].
Як ми вже були навели, одколи фабрику переведено з Печерського до Кирилівського подвір'я, вона почала виробляти сукно тільки на 4 варстати. Але й те сукно, що вироблялося, збували не швидко. Головним споживачем його було Київ. Губ. Правління, що закупало його на одяг різних команд, в'язнів та для пересильних до Сибіру. Певно, Приказ і пристосовував вироблення свого сукна до цих потреб, бо можна помітити, що сукно виробляли тільки сіре на колір, а иноді випускали з фабрики в не зовсім обробленому вигляді. За ввесь час з 1820 по 1833 рік ми зустрічаємо тільки два випадки продажу приватним купцям: це в 1822 році, коли було продано зовсім готового (підстриженого та спресованого) сукна 2100 ар., та в 1828 році — продано 24 половинки[2].
Ціна на сукно, що її встановлював Приказ, очевидячки, була невисока, але якістю воно не могло конкурувати з сукном приватних фабрикантів. Це й примушувало Приказ надавати особливої ваги підрядному постачанню сукна для Губ. Прав. і стежити за тим, щоб ці підряди не переходили до инших рук[3].
Отже в 1832 році трапивсь такий випадок. Губ. Правління оголосило переведення торгів на постачання одягу для в'язнів та пересильних. Ціну на одяг було встановлено: за теплий одяг чоловічий 37 крб., жіно-
