Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/150

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


фабрики теж було зменшено, і коли перед 1824 роком витрачалося що-дня на кожну душу 12 коп., то після 1824 року ці витрати зменшено до 10 коп.

№ 1. ОСЬ ЯК РОЗЦІНЮВАНО ПРАЦЮ НА ФАБРИЦІ ПЕРЕД І ПІСЛЯ 1824 р.
До 1824 р. Після 1824 р.
Крб. Коп. Крб. Коп.
Скубельники вовни — за 2 п. 10 ф. виготовленої вовни 90 90
Чесальники („гремпельшики“) — за 2 п. 05 ф. 1 85
Прядильники на основу — за 32 ф. вовни 2 34 1 75
  на підткання основи — за 46 ф. 1 38 1 38
Ткачам виплачувано від витканої половинки сукна, в якій було 30 арш. 1 20 1 20
Шпульщикам — від половинки 20 20
Майстрові — від половинки 50 40

Що-до кількости виробленого сукна, собівартости його та продажної ціни, то ми маємо відомості про це, починаючи тільки від 1820 року, які тут і подаємо (див. на стор. 148).

З цієї відомости ми дізнаємося, що кількість виготовленого сукна збільшується до 1823 року, а потім значно зменшується. Собівартість сукна зменшується з 2 крб. 11 коп. — 1820 року до 1 крб. 59½ коп. — 1827 року. Це пояснюється тим, що зменшилися заробітна платня та витрати на утримання робітників.

Вовну для фабрики мусіли закупляти в силу потреби на приватному ринкові, бо на оголошення контрактів на постачання її ніхто не з'являвсь[1].

Як ми вже були навели, одколи фабрику переведено з Печерського до Кирилівського подвір'я, вона почала виробляти сукно тільки на 4 варстати. Але й те сукно, що вироблялося, збували не швидко. Головним споживачем його було Київ. Губ. Правління, що закупало його на одяг різних команд, в'язнів та для пересильних до Сибіру. Певно, Приказ і пристосовував вироблення свого сукна до цих потреб, бо можна помітити, що сукно виробляли тільки сіре на колір, а иноді випускали з фабрики в не зовсім обробленому вигляді. За ввесь час з 1820 по 1833 рік ми зустрічаємо тільки два випадки продажу приватним купцям: це в 1822 році, коли було продано зовсім готового (підстриженого та спресованого) сукна 2100 ар., та в 1828 році — продано 24 половинки[2].

Ціна на сукно, що її встановлював Приказ, очевидячки, була невисока, але якістю воно не могло конкурувати з сукном приватних фабрикантів. Це й примушувало Приказ надавати особливої ваги підрядному постачанню сукна для Губ. Прав. і стежити за тим, щоб ці підряди не переходили до инших рук[3].

Отже в 1832 році трапивсь такий випадок. Губ. Правління оголосило переведення торгів на постачання одягу для в'язнів та пересильних. Ціну на одяг було встановлено: за теплий одяг чоловічий 37 крб., жіно-

  1. К. Ц. Арх. Дав. Ак. № 1802, ар. 70—2.
  2. К. Ц. Арх. Дав. Ак., спр. 13084, ар. 15, спр. № 1802, ар. 133.
  3. К. Ц. Арх. Дав. Ак., спр. 12086, ар. 309.