17
Звиногородщина в XV—XVI вв.
ходи коло інтенсивного заселення південної частини Білоцерківщини. Р. 1552 почато будувати міцний замок у Білій Церкві і дуже швидко закінчено: ця будова замку заохочувала людей осідати під захистом замкових мурів та замкової артилерії. В 1590-х роках заходилися будувати Богуславський замок та заселяти Лисянку. Господарські листи зазначають у загальних рисах без подробиць величезні простори по-над Гнилим Тикичем, Горним Тикичем та їхніми допливами. Скарг та обжалувань од міських громад не бачимо, отже виходить таких міських громад, міст тут і не було. Справді, була скарга від білоцерківських міщан, але це їх далекі уходи[1], а не постійні поселення. Отже, тільки заснування замків Богуслава, Корсуня, заселення міста Лисянки дало можливість місцевим добичникам почувати себе спокійніше та переходити до осідання стало в зазначенім районі. Це ясно уявляла собі місцева людність. У Браславі ревізорам місцеві люди поясняли, що коли-б відновити Звиногородський замок та посадити там постійну найману залогу, тоді стане безпечніше і почнуть осідати села: так звязували для цього району будову замків з осіданням постійної людности в селах.
У західній частині Звиногородщини ми теж зустрічаємо рано добичників, що ходять на полювання та по мед до Звиногородської пустині. Через Звиногородщину проходив з Браславщини шлях до Дніпра на Черкаси. Звиногородський замок захищав цей шлях та давав певну безпечність. Татарське спустошення спинило оцей спокійний перехід людности та вигідне добичництво в районі Тикичів — Гнилого та Угорського (теп. Горного). З перших осадників бояр знаємо Базановичів[2]. В 1540-х роках було їх двоє — Степан з братом Хведором мали селища Романовку та Демковці в Звиногородщині на шляхах татарських, другий Дмитро Базанович мав Соколков та Митковці. Частина їхніх маєтків тоді-ж-таки перейшла до п. Козара, другу частину зберегли нащадки їх аж до кінця XVI в. Згадується тоді-ж у 1540-х роках і за Мошурів: це все поселення в районі між Угорським Тикичем та Конелею. Пізніші скарги з приводу цих маєтків зазначають деякі деталі. Виступають нащадки попередніх осадників. З приводу неправильного використання земель, що їх продано п. старості вінницькому Юр. Струсеві, та захоплення сумежних земель сукцесори боярина Хведька Богдановича домагалися, нехай-би продажний запис зовсім було анульовано (Źr. dz. XXI, 543, Арх. VII, І, 189—190) та повернено і самий запис. Наприкінці XVI в. бачимо тут ще деякі поселення крім Соколкова, Митковець, Романовки, Демковець, як Криковці, деякі урочища, як Крички, Багатирський ріг, далі острів Княжий, ліси Степанів ріг, Кривець, Охматів. Тоді-ж почала оселятися людність у с. Буках, що його пізніш староста вінницький каштелян галицький п. Юр. Струсь з Комарова значно поширив, притя-
